Туц

Матеріал з MOIPPO
Перейти до: навігація, пошук
                                                                                                 Пізнай свій край... себе, свій рід,
                                                                                                 свій народ, свою землю - і ти побачиш 
                                                                                                 свій шлях у життя. (Г. Сковорода)

У кожної людини є своє джерело, з якого починається ріка, море або океан її життя. Це місто, чи село де вона народилася і зробила перші кроки, це ніжні руки матері, які пестили і охороняли її від життєвих негараздів, це природа рідного краю, яка вчила бачити і цінувати красу своєї землі. На своєму шляху людина зустрічає багато різних джерел і джерелець, які стають для неї натхненням, підтримкою, порятунком... Головне не замутити чистої джерельної води, зберегти її цілющу силу для прийдешніх поколінь.

Джерела моєї малої батьківщини

Иколаїв.jpg

Миколаївська область на карті України[ред.]

У 1920 роцi утворена Миколаївська область, в 1922 роцi її територія ввійшла до складу Одеської губернії, а в 1923-1930 роках була розділена між Миколаївським, Первомайським, Одеським і Херсонським округами. В 1932 - 1937 роках територiя Миколаївщини входила до складу Одеської області, але з 22 вересня 1937 року область знову відновлена і з 1954 року існує в сучасних межах.

Природа для людини - джерело краси[ред.]


Джерела народної мудрості[ред.]

Нар джерела1.jpg

Як зберегти і передати нащадкам кращі надбання національної культури, що були виплекані протягом століть українським народом? Що треба зробити сьогодні, аби й завтра лунала народна пісня, не всихало життєдайне джерело народної мудрості й творчості? Які зусилля докласти, щоб створити таку атмосферу, аби підростаюче покоління не цуралося національного спадку, щоб не тільки на Заході шукало свої ідеали? Ось питання, які глибоко зачіпають (часом боляче!) кожного з нас. Вивести дітей на дорогу пошуків правди, краси і цінностей життя допоможе, і в цьому моє глибоке переконання, лише рідне слово. "Якби ти знав, як много важить слово … " — промовляє поет. Слово невмируще у віках. Воно проникає в душі, запускає глибоке коріння і віковічно посилає життєдайні соки до всіх клітин організму нації.

Народна творчість[ред.]

Мабуть, кожна людина з дитинства знає народні прислів’я та приказки. Ці короткі, але влучні вислови чули ми від бабусі або дідуся, мами чи тата.

На основі спостережень над природою виробився досить стрункий народний календар, складений з прислів'їв та приказок. За давнім звичаєм за орієнтири бралися церковні свята: «Прийшов Петро — вирвав листок; прийшов Ілля — вирвав і два; прийшов спас — бери рукавиці про запас; прийшла пречиста — на дереві чисто; прийшла покрова — на дереві голо».

Уміння поставитися з гумором та іронією до своїх труднощів і злигоднів є ознакою оптимізму і морального здоров'я народу. Український народний гумор прийнято вважати м'яким, добродушним. Це справді так, коли йдеться про окремі вади характеру, вчинків чи зовнішності людей свого ж середовища. Тоді жартома, з усмішкою говорять: «Розуміється, як ведмідь на зорях»; «Розбалакалась, як свиня з гускою»; «Чорнобрива, як руде теля»; «Дурний, як сто пудів диму». Навіть кинувши ущипливе або грубувате слівце, прислів'я уміє делікатно пом'якшити його чи замінити натяком: «Не будь, тим, що ворота підкидає», «... тим, що лізе у тин», «... тим, що моркву риє», «... тією людиною, що догори щетиною».

Нар джерело2.jpg

Та коли треба, щоб слово стало зброєю, народ вдається до гострої сатири і сарказму: «Купіть собі, люди, пана, щоби вас бив!»; «Усе пани та пани, а хто ж буде свині пасти?»; «Батько мій був середній хазяїн: торби по боках, а сам посередині». Знаючи ціну влучному народному слову, письменники з давніх часів і до сьогодні охоче користуються народними скарбами. У XIX ст., коли народна творчість стала однією з основ української писемної літератури, прислів'я та приказки впліталися в тканину творів І. Котляревського, Марка Вовчка, І.Нечуя-Левицького, М. Коцюбинського та інших письменників. Іван Франко згадував, що він об'їздив десятки сіл і міст Західної України і записав цілий збірник приповідок,— бо «на вічах і зборах виступали деякі бесідники-селяни, що так. і сипали приповідками, мов добрим намистом».


Обряди, традиції, звичаї українського народу[ред.]

Сьогоднішнє і давнє - без вузла,

І час наспів цей вузол зав 'язати,

Аби полуда з пращура сповзла

І вийшов родовід з курної хати.

Лідія Шевело

Кожна нація, кожен народ має свої звичаї, що виробилися протягом багатьох століть і освячені віками. У народі існує повір'я, що той, хто забув звичаї своїх батьків, карається людьми і Богом. Максим Рильський любив повторювати: "Той, хто не знає свого минулого, не вартий майбутнього". Кожен народ, кожна нація тримається на прадідівських традиціях, звичаях, символах, віруваннях. І тільки вивчаючи і знаючи ці традиції, ми зможемо передавати культурну спадщину свого народу, набуту віками, нащадкам. І таким чином підтримувати козацький рід, якому, як відомо, "немає переводу".

Віра й вірування[ред.]

Мова народу - джерело духовності[ред.]

Для кожної нації важливим засобом єднання народу є літературна мова. Для українців же, землі яких були розділені між сімома соціумами, рідна літературна мова була, за висловом Івана Франка, репрезентанткою національної єдності, "рідним огнивом", що єднало українців усіх земель, виховувало чуття спільності. В умовах державності ця проблема набуває своєї ще більшої значущості. Нині мова виступає фактором консолідації нації, згуртування народу, його єдності.

Вивчення української мови маємо підпорядковувати потребам формування і становлення національно-мовної особистості, такої, що не тільки знає українську мову, володіє нею, а й здатна творчо самовиражатися нею, пропагувати її, захищати і розвивати, тобто ставитися до неї свідомо, з почуттям відповідальності за її долю. Ставлення до мови держави, в якій живеш, до мови свого народу — це показник міри духовності, порядності, патріотизму і шляхетності.

Видатні земляки[ред.]

Державні, партійні, революційні та громадянські діячі

Релігійні діячи

Вчені, винахідникі

Письменники, поети

Композитори, співаки, диригенти, піаністи

Актори, кінорежисери

Художники, графіки, живописці

Скульптори

Спортсмени

Особи, відзначені урядовими нагородами

Проекти

Подорожуємо Миколаївщиною[ред.]

Миколаївщина володіє високим рекреційно-туристичним потенціалом, перспективним напрямом розвитку є екологічний туризм. Привабливими для цього є регіональні ландшафтні парки - «Кінбурнська коса», «Гранітно-степове Побужжя», «Типігульський», «Приінгульський».

Різноманітність природи нашого Бузького краю задовольнить найприскіпливіших шанувальників природи: Гранітно-степове Побужжя - для любителів скель, альпінізму, екстремального спорту; Ольвійська хора - для тих, хто надає перевагу піщаним пагорбам та красі лиману... А Єланецький степ завжди дивує нас незалежно від пори року. Немає більш унікальних місцин, ніж наше Обхідне поле чи дивовижність Кінбурнської коси.

Туристичні маршрути Миколаївськими степами

Екологічні стежки Миколаївщини

Туристичні подорожі ланшафтними парками

Освітянська нива

Історико-краєзнавчі маршрути Доманівського району

Математична подорож стежинами Миколаївщини

Історія шкіл Миколаївщини[ред.]

Мета, завдання й основні етапи реалізації проекту

Освіта Миколаївщини: історія, сьогодення та перспективи

План графік проведення районих навчально-методичних семінарів

Колектив авторів проекту

На допомогу учасникам проекту